Фінтраст: захист у кредитних спорах

Ні, сама по собі заявлена сума нічого не доводить — компанія часто додає до тіла боргу інфляційні втрати, 3% річних і штрафні санкції, у тому числі нараховані під час воєнного стану, коли це заборонено. У практиці адвоката були справи, де суд визнавав такі умови несправедливими і зменшував борг у рази, а іноді відмовляв у позові повністю через недоведеність самого факту укладення договору.

Не варто діяти самостійно до консультації з адвокатом: будь-яке звернення боржника з проханням зменшити борг компанія використовує в суді як доказ визнання заборгованості. Компанія зазвичай не проводить досудове врегулювання і не пропонує мирову угоду, тож перший крок — перевірити, чи взагалі доведено сам факт укладення договору.

Заочне рішення можна оскаржити, і в описаних справах таке оскарження призводило до перегляду розрахунку та суттєвого зменшення суми стягнення. Головне — не втрачати процесуальні строки, тому звертатися варто одразу, як тільки дізналися про рішення.

Так, це типова практика компанії — акумулювати кілька боргових зобов'язань (зокрема від «Авентус» та інших МФО) в один великий позов. Це не змінює того, що кожен борг потребує окремої перевірки: коли й на яких умовах відбулося відступлення права вимоги і чи доведено сам факт укладення первісного договору.

Тільки на пеню і штрафи — п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу забороняє саме нарахування штрафних санкцій, пені та комісії на час воєнного стану, але не звільняє автоматично від сплати звичайних відсотків за користування кредитом. Це поширена плутанина: людям здається, що норма списує все, а насправді вона стосується конкретно каральних нарахувань. Єдиний виняток — коли «відсотки» насправді замасковані під пеню: наприклад, якщо ставка різко зростає саме після прострочення чи закінчення пільгового періоду, таку надбавку можна довести як неустойку за статтею 549 ЦК, і тоді на неї п. 18 теж поширюється. Але це потрібно окремо доводити в кожному конкретному договорі, а не застосовувати як загальне правило.

Так, це правда: строки позовної давності зупинялися на весь час дії карантину та воєнного стану і фактично не спливали весь цей період. Перебіг поновився лише з 4 вересня 2025 року — тобто відлік знову пішов саме з цієї дати, а не з дати видачі кредиту чи останнього платежу до зупинення. Це означає, що навіть кредити, взяті задовго до або на початку воєнного стану, ще не «згоріли» за строком давності — з періоду до зупинення відлік продовжиться вже після нього. Розраховувати, що через кілька років борг просто перестануть вимагати, не варто: кредитори й факторингові компанії уважно рахують ці строки і подають позови саме в межах поновленого строку. Загальний строк — 3 роки на тіло кредиту й відсотки, спеціальний — 1 рік на штрафи та пеню. Але навіть коли строк дійсно спливе, це не спрацює автоматично — потрібна ваша письмова заява про застосування позовної давності в суді.

Копія на шести сторінках сама по собі ще не доводить право вимоги — навіть якщо на ній стоїть підпис і печатка. У суді можна прямо поставити під сумнів відповідність цієї копії оригіналу: за статтею 95 ЦПК суд у такому разі зобов'язаний витребувати оригінал у позивача для огляду в засіданні, і відмовити в цьому процесуально не може. Тут є практична деталь саме для факторингових компаній: договір відступлення часто оформлюють не персонально на одну людину, а як «пакет» одразу на 10-15 тисяч боржників, у кількох томах. Реально доставити такий оригінал до суду складно, тому позивач найчастіше і приносить лише витяг або копію. Якщо справжність копії не підтверджено, суд цей доказ до уваги не бере — і позов у цій частині лишається недоведеним. Поширена помилка — подавати формальне клопотання про витребування документів як забезпечення позову: такі відхиляють з процесуальних підстав. Правильніше прямо у відзиві чи запереченнях написати, що ви сумніваєтеся у відповідності поданої копії оригіналу документа.

Те, що договору немає у вас, саме по собі слабкий аргумент. Сильний інший: у матеріалах справи має бути договір відступлення права вимоги, а не лише витяг з реєстру чи посилання на нього. Тому у відзиві перевіряєте, що саме долучено, і прямо ставите під сумнів справжність поданих копій. Тоді за ст. 95 ЦПК суд зобов'язаний витребувати оригінал для огляду в засіданні, а якщо оригінал не надано — доказ не враховується. Це і є робоча конструкція: не «я не бачила документа», а «позивач не довів право грошової вимоги». Крім договору факторингу він має підтвердити оплату за ним, персоніфікованість відступлення саме вашого боргу, факт укладення кредитного договору й факт отримання коштів. Перед подачею відзиву обов'язково ознайомтеся з матеріалами справи в суді — інакше пишете наздогад. І врахуйте, що після відзиву буде відповідь позивача, на яку потрібні заперечення.

Відповім прямо: назвати вам граничний відсоток по ломбарду я не можу — цієї цифри немає в матеріалах, на які я спираюся, а вигадувати норму чи ставку не буду. Це саме той випадок, коли відповідь дається лише за документами. Потрібні заставний квиток або договір застави й усі квитанції про сплачені відсотки. Саме в договорі прописано строк, ставку, порядок продовження і — головне — за яких умов ломбард має право реалізувати вашу річ та чи передбачений викуп. Без цього тексту неможливо сказати ні чи законна ставка, ні скільки у вас часу, ні як формулювати пропозицію про повернення майна після поступової виплати. Одне застереження тут точно доречне: не беріть новий кредит, щоб платити відсотки ломбарду. Так кілька зобов'язань зливаються в одне велике тіло, на яке знову нараховують проценти, — це найпоширеніша помилка, після якої стає гірше, ніж було.

Сенс визначається не інстанцією, а тим, що саме, на вашу думку, апеляційний суд застосував неправильно. Шанс з'являється тоді, коли в постанові апеляції видно неправильне застосування норми або розходження з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду — наприклад, коли суд вважає анкету-заяву разом з умовами на сайті банку повноцінною конструкцією кредитного договору, хоча Велика Палата виходила з протилежного, або коли стягнуто відсотки за період поза межами строку дії договору. Друге, що треба врахувати, — витрати й строк. Строк на подальше оскарження обмежений і зазначений у самій постанові, тому читати її потрібно зараз; а вартість руху далі варто порівняти з сумою, яку реально можна зменшити. Щоб відповісти по вашій справі, потрібні постанова апеляційного суду й рішення першої інстанції — саме з мотивів видно, чи є там питання права.