Ідея Банк: захист у кредитних спорах

У справах, які ми супроводжували, банк відмовлявся від такого досудового врегулювання навіть за участю адвоката — за наявною в нас інформацією, це заборонено його внутрішніми правилами. Тому розраховувати варто радше на судовий розгляд.

У описаних нами справах оскарженню підлягала переважно завищена комісія (яка часто становить близько половини боргу при формально нульовій чи мінімальній ставці), тоді як саме тіло кредиту зазвичай залишалося до сплати.

За нашим досвідом супроводу таких справ, за відсутності заставного чи іпотечного майна подібні візити не відбуваються — це радше елемент тиску, ніж реальна практика стягнення.

У наших справах до ЄАПБ ми застосовували той самий підхід захисту, що й безпосередньо проти Ідея Банку, — оскарження комісії при збереженні тіла кредиту до сплати.

Те, що сплачені відсотки перевищили тіло, кредит саме собою не закриває, і першими до суду ви звернутися не можете — у боржника такого способу захисту немає, а правоохоронні органи в цивільні відносини не втручаються. Тому очікування позову справді залишається робочим варіантом. Але сам лише відзив кредит не закриває. Працює конкретна конструкція: якщо кредит оформлений анкетою-заявою з умовами на сайті банку, то за позицією Великої Палати Верховного Суду це не є кредитним договором, і стягнення обмежують тілом за вирахуванням сплачених сум; коли сплачене перевищує тіло, з'являється підстава просити відмову в позові. Гарантувати результат не можна. У відзиві потрібні контррозрахунок, заява про застосування строків давності і клопотання за пунктом 18 щодо штрафів і пені. Для цього потрібні анкета-заява, повна виписка і розрахунок банку.

На думку адвоката, гонорар 70 000 грн при боргу 100 000 грн — це зайва сума за надання послуги; крім того, суди зазвичай не стягують таку суму як судові витрати, оскільки склалася стала судова практика.

Строк дії кредитного договору — це те, на скільки видано сам кредит (коротший термін, вказаний у самому договорі), і до позовної давності він прямого стосунку не має. Позовна давність — окремий строк, у межах якого кредитор може звернутися до суду: загальний 3 роки — на тіло кредиту й відсотки, спеціальний 1 рік — на штрафи та пеню (ст. 256 Цивільного кодексу). Рахується цей строк не від дати підписання договору, а від дати останнього платежу або дати, коли ви отримали письмову претензію — саме з цього моменту йде відлік. Тому «місяць», на який видано кредит, і «три роки», протягом яких кредитор може подати позов, — це дві різні речі, плутати їх не варто. І ще один момент: навіть якщо ці 3 роки чи 1 рік справді минули, суд сам цього не врахує — потрібна ваша письмова заява про застосування строків позовної давності під час розгляду справи, інакше стягнуть повну суму.

Сенс є, і сам аргумент в апеляції звучить нормально: суд першої інстанції не дав оцінки доводам, заявленим у відзиві. Але одного посилання на «закон під час воєнного стану» зазвичай замало. Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу не застосовується автоматично: потрібні і клопотання, і власний контррозрахунок, у якому видно, які саме суми штрафів, пені й комісії виключаються та за який період. Без нього суд залишається з єдиною цифрою — розрахунком позивача. Тому в апеляційній скарзі варто зробити три речі: вказати, що доводи відзиву не досліджені, повторно заявити пункт 18 з чітким переліком нарахувань і додати контррозрахунок, наполягаючи на частковому задоволенні позову лише в межах тіла та відсотків у межах строку дії договору. Строк на апеляційне оскарження обмежений, тому зволікати не варто, а точні дати перевірте за самим рішенням.

Так, це реально оскаржити, і 48 500 при тілі 5 000 — саме той випадок, де в апеляції є про що говорити. Орієнтири: сукупна сума неустойки за Законом «Про споживче кредитування» не може перевищувати подвійного розміру одержаної суми; денна ставка обмежена статтею 8 того ж закону; штрафи й пеня за період воєнного стану підлягають списанню за пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу; договірні відсотки припиняються із закінченням строку кредитування. Головне зараз — строк на апеляційне оскарження: пропускати його не можна, а точні дати перевірте за самим рішенням. У скарзі потрібні і доводи, і власний контррозрахунок, бо розрахунок кредитора суд сам не перевіряє. Те, що ви за кордоном, участі не блокує: справу можна вести через адвоката за довіреністю, приїздити вам не потрібно. Для оцінки шансів потрібні саме рішення суду й розрахунок, який подавав кредитор.

Оскарження — нормальний наступний крок: рішення першої інстанції не остаточне, і в апеляції суму стягнення реально зменшують, коли є доводи. Але чесно: перспектива залежить від того, що вже є в матеріалах — який був відзив, чи заявляли ви позовну давність, чи є контррозрахунок, чи не нараховані відсотки поза межами строку дії договору, чи входять у ці 50 000 штрафи й пеня, які під час воєнного стану можна вимагати списати за пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК. Строк на апеляцію обмежений і вказаний у самому рішенні, тому дивіться його зараз, не відкладаючи. Щодо «в мене нічого немає»: за ваш борг майно бабусі чи мами не стягують — воно захищене законом, крім випадку, коли хтось із них був поручителем. Щоб оцінити реальні шанси, потрібні рішення суду, позовна заява й розрахунок заборгованості.