Кредофінанс: захист у кредитних спорах

На думку адвоката, гонорар 70 000 грн при боргу 100 000 грн — це зайва сума за надання послуги; крім того, суди зазвичай не стягують таку суму як судові витрати, оскільки склалася стала судова практика.

Строк дії кредитного договору — це те, на скільки видано сам кредит (коротший термін, вказаний у самому договорі), і до позовної давності він прямого стосунку не має. Позовна давність — окремий строк, у межах якого кредитор може звернутися до суду: загальний 3 роки — на тіло кредиту й відсотки, спеціальний 1 рік — на штрафи та пеню (ст. 256 Цивільного кодексу). Рахується цей строк не від дати підписання договору, а від дати останнього платежу або дати, коли ви отримали письмову претензію — саме з цього моменту йде відлік. Тому «місяць», на який видано кредит, і «три роки», протягом яких кредитор може подати позов, — це дві різні речі, плутати їх не варто. І ще один момент: навіть якщо ці 3 роки чи 1 рік справді минули, суд сам цього не врахує — потрібна ваша письмова заява про застосування строків позовної давності під час розгляду справи, інакше стягнуть повну суму.

Сенс є, і сам аргумент в апеляції звучить нормально: суд першої інстанції не дав оцінки доводам, заявленим у відзиві. Але одного посилання на «закон під час воєнного стану» зазвичай замало. Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу не застосовується автоматично: потрібні і клопотання, і власний контррозрахунок, у якому видно, які саме суми штрафів, пені й комісії виключаються та за який період. Без нього суд залишається з єдиною цифрою — розрахунком позивача. Тому в апеляційній скарзі варто зробити три речі: вказати, що доводи відзиву не досліджені, повторно заявити пункт 18 з чітким переліком нарахувань і додати контррозрахунок, наполягаючи на частковому задоволенні позову лише в межах тіла та відсотків у межах строку дії договору. Строк на апеляційне оскарження обмежений, тому зволікати не варто, а точні дати перевірте за самим рішенням.

Так, це реально оскаржити, і 48 500 при тілі 5 000 — саме той випадок, де в апеляції є про що говорити. Орієнтири: сукупна сума неустойки за Законом «Про споживче кредитування» не може перевищувати подвійного розміру одержаної суми; денна ставка обмежена статтею 8 того ж закону; штрафи й пеня за період воєнного стану підлягають списанню за пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу; договірні відсотки припиняються із закінченням строку кредитування. Головне зараз — строк на апеляційне оскарження: пропускати його не можна, а точні дати перевірте за самим рішенням. У скарзі потрібні і доводи, і власний контррозрахунок, бо розрахунок кредитора суд сам не перевіряє. Те, що ви за кордоном, участі не блокує: справу можна вести через адвоката за довіреністю, приїздити вам не потрібно. Для оцінки шансів потрібні саме рішення суду й розрахунок, який подавав кредитор.

Оскарження — нормальний наступний крок: рішення першої інстанції не остаточне, і в апеляції суму стягнення реально зменшують, коли є доводи. Але чесно: перспектива залежить від того, що вже є в матеріалах — який був відзив, чи заявляли ви позовну давність, чи є контррозрахунок, чи не нараховані відсотки поза межами строку дії договору, чи входять у ці 50 000 штрафи й пеня, які під час воєнного стану можна вимагати списати за пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК. Строк на апеляцію обмежений і вказаний у самому рішенні, тому дивіться його зараз, не відкладаючи. Щодо «в мене нічого немає»: за ваш борг майно бабусі чи мами не стягують — воно захищене законом, крім випадку, коли хтось із них був поручителем. Щоб оцінити реальні шанси, потрібні рішення суду, позовна заява й розрахунок заборгованості.

Можливість, як правило, є — питання в тому, яке саме рішення ухвалив суд. Якщо воно заочне, подається заява про перегляд і скасування заочного рішення до того ж суду: строк 30 днів з дня винесення або 20 днів з дня отримання копії, і він підлягає поновленню. Скасування можливе за доведення двох обставин: вас не повідомили належно про засідання і у вас є обставини, істотні для вирішення справи. Якщо рішення ухвалене в загальному порядку — апеляційна скарга. Сенс у цьому є, бо по Монобанку є що заявляти: клієнт підписує заяву про приєднання до банківських послуг, а істотні умови розміщені на сайті, який банк адмініструє сам. За позицією Великої Палати Верховного Суду це не утворює конструкції кредитного договору, і стягнення обмежується тілом кредиту за вирахуванням сплачених сум. Для оцінки потрібні рішення суду, дата отримання його копії і розрахунок банку.

Так буває, і саме тому важливо, як реагує відповідач. Те, що суд задовольнив клопотання позивача й витребував банківську таємницю, не перекладає тягар доведення на вас: позивач усе одно мусить довести і факт укладення договору, і отримання вами коштів, і кожну гривню розрахунку. Виписка сама по собі не доводить, що договір укладено саме вами і на тих умовах, які заявлені в позові. Ваш інструмент — стаття 95 ЦПК України: вимагати оригінали документів для огляду в засіданні. Ненадання оригіналу договору чи анкети-заяви є підставою просити відмову. Якщо позивач — факторингова компанія, додатково вимагається оригінал договору факторингу, доказ оплати за ним і персоніфіковане відступлення саме вашої вимоги, а не загальне посилання на реєстр боржників. І власний контррозрахунок. Намалювати в позові можна будь-яку суму — питання лише в тому, чи зможуть її довести.

За ст. 84 ЦПК позивач повинен довести, що вживав заходів для самостійного отримання доказів, перш ніж просити суд про витребування, і суд у теорії може відмовити з цієї причини. Проте навіть якщо перша інстанція не розкриє банківську таємницю, апеляційна інстанція може це зробити пізніше — це, за словами адвоката, лише питання часу.

Так буває, і причина зазвичай не в тому, що аргументи неправильні, а в тому, як вони подані. Правильний за змістом довід без прив'язки до конкретних документів справи — розрахунку, договору, дат нарахувань — суд читає як загальні слова. А шаблонний відзив у кредитній справі часто працює проти боржника: він показує позивачу, що саме треба «підтягнути», і при цьому нічого не спростовує. Рішення першої інстанції не остаточне. Якщо рішення заочне — заява про його перегляд і скасування до того ж суду; якщо ухвалене в загальному порядку — апеляційна скарга; якщо строк пропущено — клопотання про його поновлення разом зі скаргою. В апеляції ті самі доводи можна викласти вже з розрахунками й посиланням на матеріали справи. Щоб оцінити перспективу, потрібно бачити рішення суду, ваш відзив і розрахунок позивача — саме з них видно, що суд відкинув і чому.

У 2026 році судді реагують на завищені відсотки МФО так само, як і раніше: суд діє за принципом диспозитивності лише в межах заявлених вимог, і якщо боржник сам не наголошує на порушенні, суд його не враховує.