Кредитор XXI: захист у кредитних спорах

На думку адвоката, гонорар 70 000 грн при боргу 100 000 грн — це зайва сума за надання послуги; крім того, суди зазвичай не стягують таку суму як судові витрати, оскільки склалася стала судова практика.

Ні. Факт отримання кредиту під час воєнного стану не впливає на кредитні правовідносини, окрім штрафних санкцій, комісій і пені — відсотки продовжують нараховуватись; зменшити їх можна через досудове врегулювання або активний захист у суді.

Якщо разом з ухвалою про відкриття провадження у справі суд витребував інформацію в банку щодо отримання боржником коштів, банк цю інформацію надасть. У такому разі тіло кредиту вважається доведеним, і боржнику залишається боротися вже лише за відсотки.

Сенс є, і сам аргумент в апеляції звучить нормально: суд першої інстанції не дав оцінки доводам, заявленим у відзиві. Але одного посилання на «закон під час воєнного стану» зазвичай замало. Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу не застосовується автоматично: потрібні і клопотання, і власний контррозрахунок, у якому видно, які саме суми штрафів, пені й комісії виключаються та за який період. Без нього суд залишається з єдиною цифрою — розрахунком позивача. Тому в апеляційній скарзі варто зробити три речі: вказати, що доводи відзиву не досліджені, повторно заявити пункт 18 з чітким переліком нарахувань і додати контррозрахунок, наполягаючи на частковому задоволенні позову лише в межах тіла та відсотків у межах строку дії договору. Строк на апеляційне оскарження обмежений, тому зволікати не варто, а точні дати перевірте за самим рішенням.

Якщо суд відмовив банку у стягненні і рішення набрало законної сили, стягнути цю суму з вас у цій справі неможливо — навіть якщо в застосунку банку далі показується заборгованість. Застосунок може показувати що завгодно, значення має рішення. Це типовий результат саме того аргументу, який ви заявили. Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що підписана заява (анкета) про приєднання до банківських послуг, яка лише відсилає до умов, розміщених на сайті банку, не дає підстав вважати клієнта ознайомленим з тарифами — банк адмініструє свій сайт і може змінювати умови будь-коли, тому суд не може встановити, яка ставка діяла на момент укладення. Що варто зробити зараз: отримати повний текст рішення і перевірити, чи не подана апеляційна скарга — до набрання законної сили питання не закрите; а також подивитися, чи відмова повна, чи лише в частині вимог. Якщо ви до цього щось банку сплачували, в окремих випадках зайво перераховані кошти можна стягнути назад.

Найімовірніше — апеляційна скарга з їхнього боку, тому перше, що варто зробити, — перечитати рішення й перевірити, чи набрало воно законної сили. До цього моменту питання не закрите. Якщо відмову підтримають, стягнути цей борг за цим позовом уже не вийде, навіть якщо в застосунку чи в листах далі фігуруватиме сума. Ваш аргумент — типовий і сильний. Договір, підписаний одноразовим ідентифікатором (СМС-кодом), автоматично не прирівнюється до власноручного підпису: позивач має довести весь ланцюг — що номер телефону належить вам, що код надійшов саме на цей номер, що він збігається з кодом у договорі й що кошти зараховані саме на вашу картку. На практиці довести весь цей ланцюг складно — саме на такій недоведеності будувався захист у справах, які розбирає канал. Що робити зараз: не робити добровільних платежів (кожен платіж перериває перебіг позовної давності) і не платити за «пільговими» листами без електронного підпису — такий лист юридичної сили не має, і через кілька місяців можна отримати новий позов або виконавчий напис нотаріуса.

Ваша позиція сильніша, ніж здається. Якщо суд відмовив у стягненні по суті й рішення набрало законної сили, повторно з тим самим позовом не звернеться ніхто з ланцюжка — ні первісний кредитор, ні факторингова компанія: за ст. 175 ЦПК ця можливість втрачена. Фактично вони вам це й підтвердили, написавши, що стягувати через суд не можуть. Отже, залишається лише площина добровільних перемовин, де сума — питання домовленості, а не їхнього прайсу. Різниця між тілом 7 900 і вимогою 25 000 — це нарахування, і на них є що сказати: для штрафів, пені й комісії діє скорочений строк давності, один рік. Тому просіть детальний розрахунок з періодами й пропонуйте закриття за тілом письмово. І критичне: не платіть за присланими реквізитами, доки не отримаєте гарантійний лист або додаткову угоду з підписом і печаткою — саме на цю суму і саме як повне закриття зобов'язання. Без нього платіж зарахують як сплату процентів і поновлення строку давності.

Так буває, і саме тому важливо, як реагує відповідач. Те, що суд задовольнив клопотання позивача й витребував банківську таємницю, не перекладає тягар доведення на вас: позивач усе одно мусить довести і факт укладення договору, і отримання вами коштів, і кожну гривню розрахунку. Виписка сама по собі не доводить, що договір укладено саме вами і на тих умовах, які заявлені в позові. Ваш інструмент — стаття 95 ЦПК України: вимагати оригінали документів для огляду в засіданні. Ненадання оригіналу договору чи анкети-заяви є підставою просити відмову. Якщо позивач — факторингова компанія, додатково вимагається оригінал договору факторингу, доказ оплати за ним і персоніфіковане відступлення саме вашої вимоги, а не загальне посилання на реєстр боржників. І власний контррозрахунок. Намалювати в позові можна будь-яку суму — питання лише в тому, чи зможуть її довести.

За ст. 84 ЦПК позивач повинен довести, що вживав заходів для самостійного отримання доказів, перш ніж просити суд про витребування, і суд у теорії може відмовити з цієї причини. Проте навіть якщо перша інстанція не розкриє банківську таємницю, апеляційна інстанція може це зробити пізніше — це, за словами адвоката, лише питання часу.

Так буває, і причина зазвичай не в тому, що аргументи неправильні, а в тому, як вони подані. Правильний за змістом довід без прив'язки до конкретних документів справи — розрахунку, договору, дат нарахувань — суд читає як загальні слова. А шаблонний відзив у кредитній справі часто працює проти боржника: він показує позивачу, що саме треба «підтягнути», і при цьому нічого не спростовує. Рішення першої інстанції не остаточне. Якщо рішення заочне — заява про його перегляд і скасування до того ж суду; якщо ухвалене в загальному порядку — апеляційна скарга; якщо строк пропущено — клопотання про його поновлення разом зі скаргою. В апеляції ті самі доводи можна викласти вже з розрахунками й посиланням на матеріали справи. Щоб оцінити перспективу, потрібно бачити рішення суду, ваш відзив і розрахунок позивача — саме з них видно, що суд відкинув і чому.