НоваПей Кредит: захист у кредитних спорах

Аргумент правильний, але не до всіх відсотків, а до тієї їх частини, яка за правовою природою є штрафом чи пенею. Найтиповіший приклад — підвищена ставка, що спрацьовує після прострочення або порушення пільгового періоду: це фактично неустойка, тому вона підлягає списанню за пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу. А казати, що всі проценти за користування — це пеня, не варто: у переговорах така теза легко збивається, бо звільнення стосується штрафів, пені та інших додаткових нарахувань, а не самої плати за користування. Для процентів працюють інші підстави: нарахування поза межами строку дії договору, недоведена ставка, коли умови розміщені лише на сайті кредитора, і межа денної ставки за статтею 8 закону про споживче кредитування. Тому візьміть договір і знайдіть пункт про підвищену ставку. Саме його кваліфікують як штраф — тоді розмова з МФО ведеться конкретно.

Так, можна. Прямої законодавчої заборони наводити нові аргументи в апеляції, яких не було у відзиві до суду першої інстанції, немає — особливо коли йдеться про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а не просто про додаткові докази. Тобто якщо ви не посилалися на зменшення штрафних санкцій і пені раніше, це не закриває дорогу підняти це питання в апеляційній скарзі. Водночас чим раніше аргумент заявлено, тим сильніше він виглядає для суду — тому в наступних справах краще одразу викладати повну позицію у відзиві, а апеляцію тримати як другий рубіж, а не єдиний шанс.

Тут якраз навпаки: відзив у першій інстанції — не формальність для дилетантів, а головний документ у справі. Якщо відзив не подати і в засідання не прийти, суд ухвалить заочне рішення, яке зазвичай просто дублює вимоги позовної заяви й задовольняє позов у повному обсязі. Апеляція відзиву не замінює. Якщо доводи й власний контррозрахунок не заявлені в першій інстанції, пізніше «невизнання боргу» саме по собі працює слабо. Оскаржувати рішення першої інстанції можна й потрібно, коли є підстави, але будувати стратегію на тому, що спершу промовчимо, а потім усе відіграємо в апеляції, — шлях програшний. І дві типові помилки поруч: шаблонний відзив зі скачаного зразка і відзив, згенерований ChatGPT. Суд такі доводи до уваги не бере, а позивачу вони лише допомагають.

Спершу перевірте, чи справа існує взагалі. СМС від кредитора не є доказом того, що позов подано: реальну справу видно в застосунку «Дія», на сайті «Судова влада України» в розділі стану розгляду справ і через Opendatabot. Якщо там нічого немає — немає й суду, а є тиск. Формулювання без прізвища (ОСОБА 1, ОСОБА 2) — це те, як приховують персональні дані в текстах судових рішень, що публікуються в реєстрі. Тобто кредитор може надсилати вам чуже рішення саме тому, що з опублікованого тексту неможливо зрозуміти, хто відповідач. Ще одна причина перевіряти себе по реєстрах, а не по СМС. Щодо позову до кредитора: тут потрібно бачити самі повідомлення — від кого, з якого номера, що конкретно написано і чи є в них ваші персональні дані. Без цих матеріалів сказати, чи є підстава для окремої вимоги, неможливо.

Спершу важлива річ: механізму, за яким боржник першим іде до суду і стягує з банку зайво нараховані відсотки, немає — це цивільно-правовий спір, і правоохоронні органи тут не допоможуть. Ваш захист працює тоді, коли позов подає кредитор, а ви заперечуєте його розрахунок. Що можна зробити зараз: письмово, поштою і зі збереженням квитанції, вимагати від банку повний розрахунок, виписку по рахунку з дня відкриття кредиту й документ про закриття кредитної лінії. Приховані нарахування — комісії за обслуговування кредиту чи розрахунково-касове обслуговування — у переважній більшості випадків незаконні: комісія має сплачуватися лише за реально надану послугу. І окремо: суми від Дебфорт Україна і Таскомбанку різняться в рази, тому спершу треба встановити, хто зараз кредитор і за яким договором — це видно з довідки Українського бюро кредитних історій.

Апеляція — це не тільки затягування часу. Рішення першої інстанції не остаточне, і в практиці кредитних спорів є справи, де в апеляції суму стягнення істотно зменшували, коли вдавалося довести недоведеність істотних умов кредитування. Гарантувати результат не має права ніхто, але шанс реальний і залежить від конкретних доводів, а не від самого факту оскарження. Що дає ефект: доводи про те, що анкета-заява разом з умовами на сайті банку не є конструкцією кредитного договору; нарахування відсотків поза межами строку дії договору; штрафи й пеня, які під час воєнного стану можна вимагати списати за пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК; власний контррозрахунок; письмова заява про застосування позовної давності, якщо строк минув. Щоб сказати, чи є з чим іти в апеляцію саме у вас, потрібні рішення суду, позовна заява й розрахунок заборгованості — з них видно, що заявляли ви і що врахував суд.

Відлік починається не від дати появи кредиту, а від строку, у який ви мали виконати зобов'язання за договором, і зсувається кожним платежем: від дати останнього платежу три роки рахуються заново. Тому саму цифру «2023 рік» ні на що помножити не можна — потрібні договір (який у ньому строк кредитування) і виписка з датою останнього платежу. Друге, важливіше: сплив позовної давності не «скасовує борг» і не дає підстави самому піти до суду й списати його. Це заперечення, яке працює лише в справі, відкритій кредитором, і лише за вашою письмовою заявою — сам суд його не застосує. Якщо МФО до суду не звертається, борг просто залишається несплаченим, а не зникає. Загальний строк — три роки на тіло й відсотки, один рік — на штрафи й пеню. І не робіть символічних платежів «щоб не забули»: саме вони поновлюють відлік.

Строк позовної давності справді існує — загальний 3 роки для тіла кредиту й процентів за користування і спеціальний 1 рік для пені та штрафів. Але це заперечення, яке треба заявити в суді, а не автоматичне списання: відповідач сам подає заяву про застосування позовної давності до ухвалення рішення. Якщо суд уже виніс рішення і на його підставі відкрито виконавче провадження — момент для такого заперечення вже пройшов, і давність тут «заднім числом» не діє. У вашій ситуації правильний напрямок — з'ясувати, яким документом відкрито провадження (заочне рішення суду чи виконавчий напис), і оскаржувати саме його: заяву про перегляд заочного рішення або позов про скасування напису. Лише після скасування можна знову підняти питання давності в новому розгляді справи.

Відповім прямо, щоб ви не будували на цьому захист: у кредитних спорах форс-мажор для фізичної особи практично не працює. Юридична особа доводить його висновком торгово-промислової палати, а для фізичної особи механізму доведення в цивільному процесі немає. Натомість розрив між тілом 28 000 і позовом на 107 000 має інші точки. Перше — відсотки, нараховані за межами строку дії договору: після його спливу нарахування відсотків за користування кредитом припиняється. Друге — штрафи й пеня, нараховані під час воєнного стану: вони підлягають списанню за п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, але лише за вашим клопотанням у справі. Третє — сукупна неустойка за споживчим кредитом не може перевищувати подвійного розміру одержаної суми. Порахувати це можна лише за кредитним договором і розрахунком позивача, і власний контррозрахунок подаєте саме ви — суд його за вас не зробить.

Недійсність усього договору через розмір ставки — не той шлях, на який варто робити ставку. Практичніше інше: перерахунок. Ст. 8 Закону про споживче кредитування встановлює максимальний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом, і в ній є різні тарифні періоди — 2,5%, 1,5%, 1% на день. Тому питання не «2,5 чи 1», а який максимум діяв для вашого договору на дату його укладення й на періоди нарахувань. Далі це оформлюється як власний контррозрахунок: ставку приводять до законного максимуму, а надлишок вимагають списати. Разом з цим виключають штрафи й пеню за п. 18 перехідних положень ЦК і нарахування, зроблені після спливу строку дії договору. Суд розрахунок сам не перевіряє — це обов'язок відповідача. Тому потрібні договір з паспортом споживчого кредиту й детальний розрахунок кредитора з періодами: без них не видно, яка ставка застосована фактично і за скільки днів.