Який сенс доводити недійсність договору факторингу, якщо борг існує?

Сенс є, і він практичний. Якщо суд відмовляє в позові по суті і рішення набирає законної сили, повторно з тим самим позовом не звернеться вже ніхто — за ст. 175 ЦПК цієї можливості позбавлені і факторингова компанія, і первісна МФО. Тобто відмова неналежному позивачу не переадресовує справу первісному кредитору, а закриває спір.

Друге: після відступлення всі права й обов'язки переходять до фактора, а первісний кредитор перестає бути стороною правовідносин. Тому «заплачу тому, хто давав» не працює — такий платіж потім доводиться повертати вже через нового кредитора.

І третє: щоб списувати кошти з рахунків, потрібен виконавчий документ — рішення суду або виконавчий напис нотаріуса, а рішення про стягнення суд ухвалює лише тоді, коли позивач довів своє право грошової вимоги. Формальна наявність зобов'язання й можливість примусово його стягнути — різні речі, і захист працює саме з другою.