Чому в апеляції суд стає на сторону Монобанку, якщо перша інстанція відмовила?
Як це прозвучало в коментарі
Саме цікаве, що є багато, навіть заочних, рішень з відмовою у позивних вимогах Монобанку. Але в апеляціях суд стає на сторону банку, чому так?
Причина зазвичай не в упередженості апеляції, а в тому, наскільку сильною була позиція відповідача внизу. Відмова в позові, особливо заочна, часто є результатом того, що банк просто не доніс докази, а не того, що суд перевірив і відкинув його розрахунок. А якщо з боку боржника власних доводів немає або вони шаблонні, спір далі тримається лише на позиції банку.
Тому працює не сподівання на «гарну практику», а конкретика у відзиві: що заява про приєднання до банківських послуг разом з тарифами й умовами, розміщеними на сайті банку, який банк сам адмініструє, не є в сукупності кредитним договором — установити, яка ставка діяла на момент укладення, суд можливості не має. Це правова позиція Великої Палати Верховного Суду, і саме на ній тримається обмеження стягнення тілом кредиту за вирахуванням сплачених сум.
Плюс власний контррозрахунок і заява про давність, якщо є підстави. Без них апеляції просто нічого перевіряти.